(пародия на "кичь")
* * *
Я радянський кооператор,
Для мене відкриті всі шляхи!
А гласність для мене – є мильні пузирі.
Я хочу вдягатися модно
В котонові “варенки”, –
Тоді мене полюблять усі ентилігентки!
Я хочу мать багато грошей,
Щоб купить собі дачу,
А перебудова для мене – мало значить.
Я хочу мать понтову бабу
З довгими пазюрами
Щоб обіймала й цілувала мене днями і вечорами.
Хай зростають ціни на цукор,
На хліб і на ковбаси, –
Мене це не цікавить, я їм собі ананаси.
Все своє теперішнє дозвілля
Файно я провожу:
В Штати, Мексику, Париж, Гон-Конг поїхати можу!
Хай живе всесвітня й могутня
Наша коперація,
Красиве життя та махінація!
(М. С. Горбачёву – первому и последнему президенту СССР посвящается).
май 1989 г.
* * *
Нам казали, буцімто ми дивні,
Кажуть ще, що ми тунеядці є.
Та чого ж нам ними не бути,
Бо “красіво жить нігдє нє запрєтишь”.
Дівчата чудові – різнокольорові,
А хлопці ще краще – наче олівці.
Дівчата як зірки сяють навколо,
А хлопці їх ловлять, та у підвал ведуть.
Нам казали, буцімто ми гади,
Кажуть ще, що нас будуть скрізь ловить.
Та, дивіться, всіх не переловиш, –
Бо “красіво жить нігдє нє запрєтишь”.
Дівчата чудові – різнокольорові,
А хлопці ще краще – наче олівці.
Дівчата як зірки сяють навколо,
А хлопці їх ловлять, та у підвал ведуть.
зима 1989-90 гг.
* * *
Стоїть дівча
Біля фонтану,
Засунуло пальчика
Прямо у рот.
Підхожу до нього,
Питаю: “В чом дєло?”
Дівча озирнулось
І каже: “Та от:
Ішла я у лісі,
Знайшла їжачка.
Взяла та понесла
Його до води.
Я думала, просто,
Що він вміє плавать,
А той їжачок
Як камінчик на дно”.
Ось дітки наука
Зовсім невесела,
Не слухайте тих,
Хто вам каже, що єжик
Уміє пливти,
Бо то кривда страшная, –
Не мало вже втоплено
Тих їжачків!
зима 1989-90 гг.
* * *
Дивлюсь я на глобус, та думку гадаю,
Чому не ведмедик, чому не стрибаю?
Я жив би у тундрі, в снігах і во льдах
І кращого щастя для мене нема.
А де ж ви ходите, білі ведмедики?
Я вас шукаю – не можу знайти.
А де ж ви ходите, білі ведмедики?
Я вас шукаю – не можу знайти.
Медведики тії чудові, пухнасті,
Я хочу обнять їх та розцілувать.
Хочу їх погладить, вгостити цукєркой,
Та, кажуть, вони їх зовсім не їдять.
А де ж ви ходите, білі ведмедики?
Я вас шукаю – не можу знайти.
А де ж ви ходите, білі ведмедики?
Я вас шукаю – не можу знайти.
зима 1989-90 гг.
* * *
В городі у баби ростуть помідори,
Для чого, хто скаже, ніхто не збагне.
Відкрию вам двері у тайну зловіщу,
Що баба Параска з них самогон жене.
Раз бутелька, два бутелька,
Самогон чистенький!
В баби у мішках
Гроші чималі!
Раз бутелька, два бутелька,
Самогон чистенький!
В баби у мішках
Гроші чималі!
Не довго тая баба ростила помідори,
Хтось бабу ту заклав, скоріш всього сусід.
Бо у сусіда того, що жив напроти неї,
Ніяк не получалось гнати самогон.
Раз бутелька, два бутелька,
Самогон чистенький!
В баби у мішках
Гроші чималі!
Раз бутелька, два бутелька,
Самогон чистенький!
В баби у мішках
Гроші чималі!
зима 1989-90 гг.
* * *
Хлопці та дівчата ходять в дискотеку,
Мають файні бруки, куртки та юбки.
В мене ж того щастя не було ніколи,
І тому нарешті я записався в рекетьори.
зима 1989-90 гг.
* * *
Сидю в приморськом ресторані,
Жду Олю, ластівку свою.
Вона для мене наче зірка,
Немає краще чим вона.
Гей, офіцьянт!
Давай сюди цукерки,
Оля іде, вгостиму я її.
Гей, офіцьянт!
Неси скоріш бутельку,
Оля так любить, коли я їй наллю!
Прийшла і сіла коло мене,
Цукерка в роті зникла вмить.
Її люблю я як шалений,
Ми будем разом пить і жить!
Гей, офіцьянт!
Давай сюди цукерки,
Оля іде, вгостиму я її.
Гей, офіцьянт!
Неси скоріш бутельку,
Оля так любить, коли я їй наллю!
зима 1989-90 гг.
* * *
Сонечко світить, літають комахи,
Літо веселе до нас в село прийшло.
Все чудернацько, все інтересно,
Та от працювати не хочеться ніяк.
Піду до базару, куплю собі насіння,
Плюватиму буду шкарлупки на асфальт.
Візьму ще цукерок, жувачок “бублів-гумів”,
Та тільки от грошей не має, хоч ти плач!
P.S. А я так хочу тую “бублю-гуму”
Що хоч плач! Сгинь сонечко веселе,
В мене грошей не вистача!
зима 1989-90 гг.
* * *
На вулиці мороз, а в туалеті тепло,
Вихожу я на двір, та сонечка нема.
Сажуся у тролейбус, та їду до Наталі,
Вона моя кохана, і я її люблю.
Моя люба карі очі має,
Довгі ноги, крашене волосся.
Моя люба ходить в дискотеку,
Їсть кунфети та жує жувачку.
На дворі темно стало, а у підвалі лампа
Та котики веселі то тут, то там, то сям.
Виходимо раненько, Наталя йде на пари,
А я іду до хати, а потім на завод.
Моя люба карі очі має,
Довгі ноги, крашене волосся.
Моя люба ходить в дискотеку,
Їсть кунфети та жує жувачку.
зима 1989-90 гг.
* * *
Я памятаю дитсадок,
Яким бешкетником я ріс,
Як вихователі кричали,
За те, що котика я стратив.
За те, що вивернув вазон
З любимим виховательським цвітком.
За те, що інші всі
Посміть не сміли діти
Зробити те, що я робив.
А що робив я, то відомо,
Я смикав коси у дівчат,
Та задирав іхні спідниці,
Бо дуже інтересно було,
Чи є пісюн в них, чи нема?
зима 1989-90 гг.
* * *
Я іду у модних бруках, руки у кишені
Я сьогодні буду йтими ввечері в кіно.
У кінові файні фарби прямо на єкрані,
Та до того ж ще покажуть нам Саманту Фокс.
Тая Фокс, що звуть Саманта, наче кобилиця
Прига, скаче як шалена, пелька як криниця.
Я б хотів на ній женитись, то цікава дівка.
Разом би свиней кормили, їздили б на гірках.
Я вихожу з кінотеатру, руки у кишені
Геть з дороги, підла курка, вештаєся тут!
Де ж ти, де ж ти, моя люба, в Англії, чи в Штатах?
Це Мирон тебе питає, зірочка моя.
зима 1989-90 гг.
* * *
Темно на дворі, сяють зірки,
Іду вбитий горем, я пляшку розбив.
Хто допоможе у горі мені,
Немає нікого, одні лише зірки.
Зірочки мої чудові,
Вам, падлюкам, все одно.
Я би був зараз веселий,
Та розбив своє вино.
Та от недалеко я бачу собаку,
Негідна скотина вкусить мене хоче.
Ах, падло такєє, вуха волосаті,
Біжить геть за мною, а я біжу до хати.
Зірочки мої чудові,
Вам, падлюкам, все одно.
Я би був зараз веселий,
Та розбив своє вино.
Авжеж я нарешті дійшовся до хати,
Сумний, невеселий, так хочеться спати.
Та тут, як назло, виліз місяць з-за хмари,
І прямо у вічі промені пуска.
Зірочки мої чудові,
Вам, падлюкам, все одно.
Я би був зараз веселий,
Та розбив своє вино.
зима 1989-90 гг.
* * *
Ірочка моя, я тебе люблю,
Я для тебе, люба, пісеньку складу.
Подарую я квіточку тобі,
Та чого ж мовчиш? Слово хоч скажи.
Та Іра сидить, наче жаба в болоті,
Нічого не скаже, жувачка у роті.
Жує, та жує, білі зуби покаже,
Та губи свої все помадою красе.
Ірочка моя, ти ж моя любов,
Що сказать єщо? Больше нєту слов.
Ти для мене як наче ті сливки,
Ну, чого ж мовчиш? Слово хоч скажи.
Та Іра сидить, наче жаба в болоті,
Нічого не скаже, жувачка у роті.
Жує, та жує, білі зуби покаже,
Та губи свої все помадою красе.
зима 1989-90гг.
